Діти й молодь, старші люди, духовенство та влада, родини, військові, матері, які чекають своїх синів, і ті, хто вже носить у серці невимовний біль втрати. Ми збираємось на спільну вервицю не просто як громада, а як народ, який вірить, що молитва має силу там, де людські сили часто закінчуються.

Молодь організації вчора до єдналася до Загальноміської вервиці.

Молились за наших воїнів. За полонених. За поранених. За тих, хто втрачає дім. За матерів і батьків. За наше місто і нашу державу. Але також молились і за себе, щоб не втратити віру, не втратити здатність любити, допомагати й бути світлом одне для одного.